У композиції Greenfield Spring Melody, складеної з дорогого чорного чаю, м'яти та смородинового листя, добре відчувається смак чебрецю — свіжий, пряний і насичений.
У середньовічній Англії зображенням чебрецю прикрашали обладунки лицарів — вважалося, що гілочка цієї трави, навіть вишита шовком на лицарському шарфі, підніме бойовий дух і принесе перемогу в битві.

А в епоху королеви Єлизавети чебрець — як розмарин, лаванда та інші ароматні трави — стає невіддільною частиною англійського саду. Ця традиція збереглася до наших днів, так само як і старовинне повір'я, згідно з яким людина, що посадила чебрець у себе в саду, неодмінно зустріне ельфів — залучені пряним свіжим ароматом запашної трави, вони поспішать у будинок, готові виконати будь-яке заповітне бажання.

Взагалі, з чебрецем пов'язано безліч звичаїв. У Франції вважають, що подушка, набита запашними гілочками чебрецю, рятує від безсоння й дарує чудовий колір обличчя. (До речі, на таких подушках справді корисно спати.) У Німеччині, де чебрець неодмінно входить до складу трав'яних чаїв, здавна є звичай збирати цю пряну траву на свято Вознесіння Господнього, яке святкують за сорок днів після Великодня. Згідно з народним повір'ям, трави, зібрані цього дня до сходу сонця, набувають особливої цілющої сили. Але головна чеснота чебрецю (крім численних корисних властивостей, які він справді має) — його чудовий гострий, пряний і свіжий аромат, який додає особливої чарівності будь-якій страві — чи то традиційна англійська баранина, чи то трав'яний чай, який так люблять у Німеччині.