Цей ліхтар - яскравий приклад того, як можна зіпсувати непоганий пристрій абсолютно безглуздою реалізацією. Уявіть: шість режимів світла. Здавалося б, вибір! Але виявляється, що найяскравіший чомусь схований аж на четвертому місці. Тобто щоб отримати максимум світла, доводиться кожного разу влаштовувати “тетріс з кнопкою”. А якщо випадково промахнувся - будь ласка, ще один повний цикл клацань. Про запам’ятовування режиму автори конструкції, мабуть, не чули. Бо навіщо спрощувати життя користувачам? Куди цікавіше, коли перед кожною поїздкою ти знову і знову виконуєш ритуал: чотири клацання, щоб дістатися потрібного світла. На щастя, хоча б довге натиснення на кнопку працює для вимкнення. Виробнику, очевидно, навіть не спадало на думку поставити просту крутилку чи окремий перемикач режимів за п’ять центів. Бо навіщо? Нехай користувачі відчувають “радість” натискання по колу, як у старих будильниках. А тепер про “функцію павербанка”. Гарна ідея, реалізація - на рівні “ну ми спробували”. Заряджається далеко не від усього: наприклад, від сонячної панелі на 20 ват — відмова. Чи то напруга не підходить, чи стабільність, чи просто ліхтар ображається. Інші мої павербанки з нею працюють досить добре. В дорозі зарядити? Забудьте. Від звичайної розетки — ще якось. Від усього іншого — рулетка. Сам корпус зроблений добре, світить пристойно, навіть виглядає солідно. Але вся ця “інженерія” з режимами та зарядкою зводить користування до суцільного роздратування. Складається враження, що конструктори ніколи в житті не пробували їхати з цим ліхтарем уночі. Якось зібрали, поклацали, ніби працює - і годі. Висновок: світить яскраво, але кожне його увімкнення - маленький акт знущання над власником.